Повір у себе, і тобі повірить весь світ (с)

Thank God I'm a woman...


Музыка : кльова  

Сум"яття думок


          Мій знак зодіаку- Скорпіон, здається, темпераменту мало б не бракувати. А все одно почуваю себе надто скутою, якось не по-собі мені в моєму оточенні: в стосунках з хлопцем, батьками, колегами чи то розуміння немає, чи то я собі щось придумую, чи справді в мене надто вимушене виховання, та й вихованням важко назвати стосунки батьків зі мною- з 14 років навчатися за 100 км. від дому, тож важкий підлітковий період приходилося переживати з подругами. Не можу розкритися і всі емоції приховую в собі, а іноді надто бурхливо  виражаю емоцію (впізнаючи в собі підлітка), нестерпно важко, просто знаю, що навряд хто зрозуміє переживання, тай кому потрібні проблеми інших, коли своїх за плечима вистачає, а зрештою, не скиглити потрібно, а щось робити... 

         Приносить радість лише книга, нова музика, улюблені парфуми...

        Хочеться змін, нових вражень,  життя... Як же хочеться нормальної роботи в місті з височенними будинками і незліченною кількістю дерев вздовж тротуарів, купою яскравих магазинів, кафе з ароматом кави  і свіжовипечених булочок. Які кроки робити до мрії, якщо навколо лише несправедливість, з боку тільки докори, сумніви, звинувачення, стіна... Проходить час, бажання виринає знову, а наслідки ті самі, несправедливо, жити спішити треба, а як не робити помилок ще не знаю.


Открыть | Комментариев 23

На межі (думки вголос)


 

    Якось так складається, що людина проживає життя, а пізнати його так і не може. Один мій знайомий, який має якийсь-там розряд по шахматам, дуже любить  "високопарні" роздуми, мені і довелося з ним філософствувати, дітися не було куди... Так от, він стверджував, що життя дуже проста штука, все насправді просто, навіщо люди самі створюються якісь питання, на які немає відповідей. Дивно, та погодитися з ним не можу, хай йому легко вдається подолати конем ферзя, та стверджувати у своїх 30 років, що все просто аж ніяк не може, покрайній мірі, стверджувати він це може тільки коли сам те життя і проживе. Як-то кажуть: "Життя прожити- не поле перейти", і тут я замислилася, так виходить, що  у всьому є межі, по яких ми ходимо, і головне, переступпити їх чи ні, залежить тільки від нас самих. Межа дружби і ворогування, межа спілкування, межа стосунків... 

       Як говориться: "Від любові до ненависті-один крок"... Як його не переступити, як знати, як вчинити в тому чи іншому випадку? Як уникнути того кроку, котрий наближає до ненависті? Хоча в тому, що стається винити треба тільки себе... Де не зробити помилки? І як самому зуміти простити?

        Мені приходиться щодня бачити, як "рвуться" стосунки у інших, нещодавно, молоде подружжя, яке стало найблищими і найріднішими людьми, можуть стати запеклими ворогами, які просто змагаються, хто швишде поставить собі штам про розлучення у паспорті. Як можна радіти один одному щодня, 3 чи 10 років підряд, а потім просто завдати удару обманом або просто сказати одного ранку- "розлюбив-розлюбила". Спершу між двома виникає захоплення? Як знати, коли завершується те захоплення, якщо воно зрештою минає, і коли відкриються очі, щоб розгледіти людину? Ми завжди ризикуємо! Ризикуємо вибираючи своє майбутнє, роблячи кроки назустріч майбутньому, хай і не великі кроки.  Як знати? 

        І я впевнена, що проживши життя, висновки якісь тай можна робити, а говорити, що жити насправді легко, аж ніяк!


Открыть | Комментариев 21

Міцніше закріплюймо паски безпеки...


Міцніше закріплюймо паски безпеки

                                                                                       Завше, щоб вмерти, знайдеться доволі причин, -
     Тільки, щоб жити, нема ні одної: оце нас і держить!

        Оксана ЗАБУЖКО

 

Проходять дні за днями, ти живеш, кожного року стаєш на рік старша, зустрічаєшся з чудовим хлопцем, та цього вечора відчуваєш розчарування і біль, ти мчиш на машині зі слізми на очах... І от  ти прокидаєшся на холодному столі, над тобою стоїть чоловік і показує твоє лікарське свідоцтво про смерть завірене печаткою та підписом патологоанатома... І цей чоловік стверджує, що ти потрапила в аварію, ти... мертва...  Ні-ні-ні, я ще не готова-думки рояться в голові-цього не може бути, я ще дихаю, розмовляю... Вразив фільм "Життя на межі" з Крістіною Річі, правда я його не дуже на початку зрозуміла, важкуватий для перегляду людям з тонкою психікою,  меланхонічний, але цікавий.

Складно і важко уявити собі, що сьогодні ти займаєшся своїми справами, вирішуєш якісь проблеми, працюєш, cпілкуєшся з людьми, а завтра тебе немає... Ти не прокидаєшся зранку від  муркотіння кота, що вмостився прямо коло твого обличчя, не вмощуєшся з улюбленою чашкою міцного, гарячого чорного чаю з бергамотом за читанням нещодавно купленої книжки, чи улюбленого журналу, не сміятимешся над жартами з друзями, так і не відвідаєш перукарню, бо давно хотілося змінити зачіску, не зіграєш на фортепіано нової мелодії. Не насниться, як сьогодні океан (хоч я бачила його тільки у фільмах). Не будеш відчувати, переживати, бачити, розуміти, любити ... Всі ми ходимо під одним небом і невідомо, що чекає нас завтра...

Ні, я ще так багато не зробила, стільки сортів вина, сиру не продегустувала, не побувала в Лондоні, Парижі, Італії... Отак себе заспокоюю коли зовсім на душі паскудно... Хоча, в більшій мірі, ми не розуміємо, що складнощі, які ми переживаємо і є життя. Що якби не проблеми, ми би не знали як відрізнити щастя від біди... 

Тож намагаймося знайти в собі сили сказати потрібні слова дорогим людям, ставмо нові цілі, намагаймося прожити і сповна відчути насолоду від життя, вміймо цінувати його, бо воно нам дається один раз...

Міцніше закріплюймо паски безпеки...

 

 

 

 

 

 


Открыть | Комментариев 38



Метки

Цитата...

І хоча люди дурні і жорстокі, дивіться, який чудовий нині день.
Курт Воннегут – Колиска для Кішки


Улюблене з найулюбленішого...

-"Идеальный мужчина - это реальность или инструмент пытки?" 

-"Разве самоограничение - это не признак сложившейся личности?" 

-"Измена определяется фактом обнаружения! Одно без другого не существует

-„Неужели нам необходимо расстояние, чтобы стать ближе?” 

-Если ты не замужем, весь мир как шведский стол.

-Как все прогрессивные женщины, Саманта была готова к трудностям, но не была готова к морщинам.

-Политика и мода связаны, они превращают старые идеи в новые и делают их модными и свежими.

-Может быть, некоторым лейблам лучше оставаться в гардеробе. Может быть, когда мы приклеиваем лейбл человеку «невеста», «жених», «муж», «жена», «замужняя», «одинокая» — мы забываем заглянуть за саму этикетку?

-Оказалось, самое опасная территория для фантазий — это реальность.

-"Он был, как платье от донны коран. ты знаешь, что оно не в твоем стиле, но примеряешь на всякий случай"

-«Все, что мне надо было сделать, чтобы встретить идеального мужчину – родить его»

-"мы постоянно что-то ищем - идеального босса, идеальных родителей. Но наверное, лучшее, что мы можем сделать не отступать, доигрывать игру, которую нам навязали и испровлять плохую одежду подходящими аксессуарами" 

-Мужчина, как костюм от кутюр, если он не подогнан по тебе идеально-это катастрофа!

-Когда закрывается дверь, открывается окно

-Знаешь, что самое смешное? Мы были безумно счастливы, пока не решили жить вместе долго и счастливо...

--- Sex and the City- - -


Без автора...

Пусть кто-нибудь махнет рукой
И скажет, перепутав имя,
Что слишком-слишком высоко
Тебя вознес я над другими.

Что с точки зренья красоты
Или еще какой-то точки зренья
Бывают лучшие, чем ты
И тут он пустится в сравненья.

Я верю в искренность его
И в то, что глаз его наметан
И только может быть того,
Как ты близка мне, не поймет он.

Что я люблю тебя сильней,
И проще, и самозабвенней,
Что ты не выше всех людей,
Ты просто выше всех сравнений!


Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы


Интересы

Содержание страницы

Антиинтересы

ОБОЗ.ua